"Не можна забагато обiцяти, - не раз думав дiдуньо Петсон, коли пообiцяв котовi Фiндусу, що до них на Святвечiр прийде рiздвяний гном. - Адже на свiтi немає нiяких гномiв". Та потiм нишком вiд кота вiн вирiшив змайструвати гнома, який мiг би рухатися й говорити. Та невдовзi змушений був визнати, що взявся за непосильне завдання. Тi кiлька тижнiв перед Рiздвом були дуже незвичнi. Петсон здебiльшого проводив час у столярнi - все обмiрковував i майстрував, тож у Фiндуса з'явилося вiдчуття, нiби його покинуто напризволяще. А ще йому було цiкаво, хто той химерний невеличкий дiдусь, що до них навiдувався? Та попри все до Фiндуса таки прийшов його гном - достеменно такий, як вiн i хотiв. Навряд чи Петсон мiг собi уявити, що його винахiд так добре спрацює. Цiкаво лишень, що ж, власне, сталося...
Зi шведскої переклала Галина Кирпа
"Ne mozhna zabagato obitsjati, - ne raz dumav diduno Petson, koli poobitsjav kotovi Findusu, scho do nikh na Svjatvechir prijde rizdvjanij gnom. - Adzhe na sviti nemaje nijakikh gnomiv". Ta potim nishkom vid kota vin virishiv zmajstruvati gnoma, jakij mig bi rukhatisja j govoriti. Ta nevdovzi zmushenij buv viznati, scho vzjavsja za neposilne zavdannja. Ti kilka tizhniv pered Rizdvom buli duzhe nezvichni. Petson zdebilshogo provodiv chas u stoljarni - vse obmirkovuvav i majstruvav, tozh u Findusa z'javilosja vidchuttja, nibi jogo pokinuto naprizvoljasche. A sche jomu bulo tsikavo, khto toj khimernij nevelichkij didus, scho do nikh naviduvavsja? Ta popri vse do Findusa taki prijshov jogo gnom - dostemenno takij, jak vin i khotiv. Navrjad chi Petson mig sobi ujaviti, scho jogo vinakhid tak dobre spratsjuje. TSikavo lishen, scho zh, vlasne, stalosja...
Zi shvedskoji pereklala Galina Kirpa
