Elodie, the daughter of Lord Bayford, never wanted to leave her native Duchy of Inofi; on the contrary, she was convinced that her destiny was to help her people in every way possible. Life in their land is not easy: the climate is unpredictable, harvests are scarce, and people often suffer from hunger. So when her father told his daughter that he would woo her to Henry, a prince from the successful and prosperous island of Aurea, in exchange for full storage this winter and every winter after, she agreed. Besides, Elodie had corresponded with Henry and knew him to be a pleasant and interesting man. Still, something didn't add up. Inofi would receive support and provisions. What would Abreu get in return? Unfortunately, Elodie will find out when she is already a princess in an earthly paradise that could well be a death trap. Moreover, she is not the first maiden to agree to such a seemingly favorable deal with a strange slogan: "Life for life. Blood for fire".
Елодi, донька лорда Бейфорда, нiколи не прагнула залишити рiдне герцогство Iнофi, радше навпаки - була переконана, що її призначенням є всiляко допомагати своєму народовi. Життя в їхньому краї непросте: клiмат непередбачуваний, врожаї мiзернi, а люди часто-густо потерпають вiд голоду. Тож коли батько повiдомив доньку, що свататиме її за Генрi, принца з успiшного та квiтучого острова Аврея, в обмiн на повнi сховища цiєї зими й кожну зиму опiсля, вона погодилася. До того ж Елодi листувалася з Генрi та знає його як приємну й цiкаву людину. А проте, щось не сходилося. Iнофi отримає пiдтримку та провiзiю. Що натомiсть матиме Аврея? На жаль, Елодi про все дiзнається, коли вже буде принцесою в земному раю, який цiлком може стати смертельною пасткою. Тим паче, вона не перша дiвиця, котра погодилася на таку на позiр вигiдну угоду з дивним гаслом: "Життя за життя. Кров за вогонь".
Elodi, donka lorda Bejforda, nikoli ne pragnula zalishiti ridne gertsogstvo Inofi, radshe navpaki - bula perekonana, scho jiji priznachennjam je vsiljako dopomagati svojemu narodovi. Zhittja v jikhnomu kraji neproste: klimat neperedbachuvanij, vrozhaji mizerni, a ljudi chasto-gusto poterpajut vid golodu. Tozh koli batko povidomiv donku, scho svatatime jiji za Genri, printsa z uspishnogo ta kvituchogo ostrova Avreja, v obmin na povni skhovischa tsijeji zimi j kozhnu zimu opislja, vona pogodilasja. Do togo zh Elodi listuvalasja z Genri ta znaje jogo jak prijemnu j tsikavu ljudinu. A prote, schos ne skhodilosja. Inofi otrimaje pidtrimku ta proviziju. Scho natomist matime Avreja? Na zhal, Elodi pro vse diznajetsja, koli vzhe bude printsesoju v zemnomu raju, jakij tsilkom mozhe stati smertelnoju pastkoju. Tim pache, vona ne persha divitsja, kotra pogodilasja na taku na pozir vigidnu ugodu z divnim gaslom: "Zhittja za zhittja. Krov za vogon".
