Нiколи ранiше Дмитро Громов та Олег Ладиженський не писали документальної прози - лише художню. Нiколи не вели щоденникiв. Але вторгнення в Україну все змiнило. Цi щоденники - не фантастика, звична для Олдi. Iнша мова, iнший стиль, вiдповiдно до обставин. Цi нотатки писалися в обстрiлюваних мiстах, пiдвалах i бомбосховищах, евакуацiйних поїздах i автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах "волонтерської лихоманки", мiж дзвiнками друзям i близьким.
Nikoli ranishe Dmitro Gromov ta Oleg Ladizhenskij ne pisali dokumentalnoji prozi - lishe khudozhnju. Nikoli ne veli schodennikiv. Ale vtorgnennja v Ukrajinu vse zminilo. TSi schodenniki - ne fantastika, zvichna dlja Oldi. Insha mova, inshij stil, vidpovidno do obstavin. TSi notatki pisalisja v obstriljuvanikh mistakh, pidvalakh i bomboskhovischakh, evakuatsijnikh pojizdakh i avtobusakh, na orendovanikh kvartirakh u korotkikh pauzakh "volonterskoji likhomanki", mizh dzvinkami druzjam i blizkim.
