- Я все-таки полiзу на дерево. Корови туди нiколи не лазять. А я полiзу.Вона пiдвелася i схопилася передньою ногою за найнижчу гiлку. Тодi потягнулася до наступної.- О! Ця, певно, витримає. Добре, що вона так низько.Мама Му мiцно трималася переднiми ногами i придивлялася, куди ступати далi. Пiд нею трохи хрускало. Листя й маленькi гiлочки лоскотали їй морду. Мало-помалу, гiлка за гiлкою вона забиралася все вище й вище. I нарештi вже майже досягла верхiвки.- Ну от i вилiзла! - засопiла вона й сiла на гiлку.Ворон крутнувся в повiтрi та сiв на дерево. Вiн уп'яв очi в Маму Му:- Що? Ти вже на деревi? Як тобi це вдалося?- Я просто лiзла, - сказала Мама Му. - Але добре, що ти прилетiв, Вороне, бо Малий забув менi дещо розповiсти.- Що саме?- Як злiзти назад. Му-у!
- Ja vse-taki polizu na derevo. Korovi tudi nikoli ne lazjat. A ja polizu.Vona pidvelasja i skhopilasja perednoju nogoju za najnizhchu gilku. Todi potjagnulasja do nastupnoji.- O! Tsja, pevno, vitrimaje. Dobre, scho vona tak nizko.Mama Mu mitsno trimalasja perednimi nogami i pridivljalasja, kudi stupati dali. Pid neju trokhi khruskalo. Listja j malenki gilochki loskotali jij mordu. Malo-pomalu, gilka za gilkoju vona zabiralasja vse vische j vische. I nareshti vzhe majzhe dosjagla verkhivki.- Nu ot i vilizla! - zasopila vona j sila na gilku.Voron krutnuvsja v povitri ta siv na derevo. Vin up'jav ochi v Mamu Mu:- Scho? Ti vzhe na derevi? Jak tobi tse vdalosja?- Ja prosto lizla, - skazala Mama Mu. - Ale dobre, scho ti priletiv, Vorone, bo Malij zabuv meni descho rozpovisti.- Scho same?- Jak zlizti nazad. Mu-u!
