Перевидання в новiй обкладинцi
Низку червоних, як кров, коралiв носила на грудях горда чорноока Маруся i хотiла подарувати колись на щастя доньцi... Вiрила, що знає, яке воно, те щастя. Та хiба жiнцi це вирiшувати - не долi? Бо жiнка думала: "Що люди скажуть?.." А вони ж скажуть, прилiпиться - не обiрвеш... Та так i не дiзнався нiхто, як на неї, чужу дружину, щоночi, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тодi люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер - перспективне мiсце для гольф-клубу i розкiшних маєткiв приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олiгарха. Шукає не просто мiсце для будинку, а мiсце з "легендою". Натомiсть знаходить всохлий бузковий кущ i червону намистину пiд ним, єдину на тонкiй нитцi... I кiлька тендiтних живих паросткiв...
Понад 500 тисяч примiрникiв творiв Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологiчно i чуйно, що торкається струн душi кожного. Неможливо не спiвчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострi, болючi, неоднозначнi питання, якi порушує письменниця.
Perevidannja v novij obkladintsi
Nizku chervonikh, jak krov, koraliv nosila na grudjakh gorda chornooka Marusja i khotila podaruvati kolis na schastja dontsi... Virila, scho znaje, jake vono, te schastja. Ta khiba zhintsi tse virishuvati - ne doli? Bo zhinka dumala: "Scho ljudi skazhut?.." A voni zh skazhut, prilipitsja - ne obirvesh... Ta tak i ne diznavsja nikhto, jak na neji, chuzhu druzhinu, schonochi, vse zhittja chekav Stepan. Tse jomu vona narodila donku, bo kokhala... A todi ljudi sklali legendu...
U kolis perspektivne selo, a teper - perspektivne mistse dlja golf-klubu i rozkishnikh majetkiv prijizdit z-za kordonu Ruslana Ordinska, juna krasunja, donka ukrajinskogo oligarkha. Shukaje ne prosto mistse dlja budinku, a mistse z "legendoju". Natomist znakhodit vsokhlij buzkovij kusch i chervonu namistinu pid nim, jedinu na tonkij nittsi... I kilka tenditnikh zhivikh parostkiv...
Ponad 500 tisjach primirnikiv tvoriv Ljuko Dashvar uzhe znajshli svogo chitacha. Vona pishe tak gostro j pronizlivo, psikhologichno i chujno, scho torkajetsja strun dushi kozhnogo. Nemozhlivo ne spivchuvati jiji gerojam, jak nemozhlivo ne zvernuti uvagu na gostri, boljuchi, neodnoznachni pitannja, jaki porushuje pismennitsja.